Бачити крізь темряву: у Хмельницькому відзначають День білої тростини

312
0

Ганна Броніславівна розповідає: усе життя мала поганий зір. У віці 30-и років отримала 3 групу інвалідності. З віком світ почав тьмяніти дедалі дужче. В 2009-му, біля 60-и пережила кілька операцій на обох очах. Проте, на жаль, нічого не допомогло, і жінка стала інвалідом 1 групи.

Розповідає, її перевага в тому, що, все ж, місто бачила та знає наші вулиці. Серед основних проблем для слабозрячих у Хмельницькому називає неідеальну доступність до громадського транспорту.

У хмельницькому осередку УТОС дату вирішили відзначити напередодні. День Білої тростини покликаний привернути увагу громадськості до тієї категорії населення, що не здатна побачити всю навколишню красу. А у місті та області їх не так вже й мало.

Проте, на жаль, наше місто, та і Україна загалом, ще далекі до ідеальних умов для людей з інвалідністю. Кажуть, робота із доступності пересування слабозрячих у нас практично призупинилася. Багато проблем із транспортом. Серед побажань також пофарбувати бордюри на усіх зупинках – як орієнтир. Також лише третина тролейбусів має як зовнішню, так і внутрішню озвучку. Не кожна маршрутка оголошує про зупинку і всередині.

Влада компенсує людям із слабким зором частину комунальних послуг та надає певні пільги. Мало хто з них працевлаштовані, більшість при УТОС виготовляють теки, конверти та іншу картонно-паперову продукцію.

На жаль, з року в рік ситуація не стає кращою. У той час, як закордоном встановлюють не лише світлофори з озвученням, а й забезпечують слабозрячих, щонайменше, собакою-поводарем. В Україні ж ми знайшли інформацію лише про один тренінг для собак в Ужгороді, який проводили ще 4 роки тому. Уже незабаром у Хмельницькому планують конференцію, де обговорять проблеми й побажання людей з вадами зору. Чи дасть це результат? Можемо лише сподіватися та допомагати персонально – чи то на вулиці, чи в транспорті.