Як Ткачук доїхав від Лісоводів до Нью-Йорка та отримав орден Леніна

994
0

Григорій Іванович Ткачук – двічі Герой Соціалістичної Праці, кавалер 6 орденів Леніна й ордену Трудового Червоного Прапора. Делегат восьми з’їздів КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР.

Хто ще пам’ятає ті часи, знає – людина з такими регаліями могла зайти до будь-якого найвищого кабінету. У чому ж феномен Лісоводського генія? Бо саме так його називають.

Народився Григорій Ткачук у 1918 році на Покутті. Майбутній двічі Герой зростав у незаможній родині, у молоді літа він наймитував. Коли у свої 27 Григорій очолив колгосп, на рахунку господарства не було й копійчини, а все майно складали півдесятка старих шкап, корова, пара волів, два десятки плугів і півтора десятки борін. Багатство – хоч лізь до петлі. Можливо, інший голова так би й вчинив. Але не Ткачук. Крім бізнесового хисту, він мав ще одну якість, якої бракувало його подільським колегам… Ні колективізації, ні розкуркулення, ні голодомору він не знав. А, відповідно, система ще не встигла витравити в ньому почуття господаря власної землі і не перетворила на кріпака, який працює винятково з примусу.

Показовий факт. Під час першої «ревізії» своїх володінь Ткачук побачив, що й без того бідний реманент валяється на господарчому дворі просто в багні. Молодий голова сам все привів до ладу: не лише переніс залізяччя під навіс, але й встановив його на дерев’яні підпори. Відомо, що крім якісної організації праці, він час до часу знаходив нестандартні способи заробити гроші для колгоспу «на рівному місці».

У 60-х колгосп «Україна» «гримів» на усю Україні. Тоді ж Лісоводи презентують сільське господарство на Всесвітній виставці у Нью-Йорку. За особливі заслуги та шалені показники Григорію Івановичу двічі присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням золотої медалі «Серп і Молот». По смерті його досі пам’ятають та називають генієм. Лісоводи пишаються своїм Ткачуком. Хлібороби нового покоління, корпорація Сварог Вест Груп, називає Григорія Івановича людиною глобального мислення. Тож обіцяють не лише берегти пам’ять про видатного талановитого хлібороба, а й продовжувати його традиції.