Е-квиток у майбутнє: польські реалії і хмельницькі мрії

598
0

І хто тут серед нас затятий песиміст? Звісно, українці як ніхто вміють звести нанівець будь-яку новацію, запозичену у європейців, але за спробу, як відомо, не б’ють! Тож е-квиток впроваджуватимуть і у Хмельницькому, – розповідає заступник міського голови. Він дуже багато подорожував. Додає, в країнах ЄС усі види громадського транспорту інтегровані між собою. Там діє єдиний квиток.

У Польщі кожне місто впровадило однакові е-квитки та ціни для проїзду в міських автобусах, трамваях та тролейбусах. Є квитки, вартість яких залежить від часу перебування в транспорті (наприклад, 20-, 40-, 75-хвилинні). Квитки паперові з магнітною стрічкою, їх необхідно обов’язково «прокомпостувати». Спеціальний апарат одразу ж «вибиває» на них дату та час. Громадський транспорт їздить по графіку. Там не існує плюс мінус 5 хвилин.

Наприклад, у Варшаві можна купити звичайний квиток на 20 хвилин за 4 злотих (це 22 гривні), або ж добовий, що коштує 15 злотих (100 гривень). У Польщі ціна на квитки виправдана якістю послуг. В автобусах та тролейбусах є система клімат-контролю: взимку там не холодно, а влітку не спекотно.

Повернемося в Україну.
Наші міста поволі покращують пасажирський сервіс у громадському транспорті. І починають вони не з оновлення автопарків, а з виведення ринку перевезень із «тіні». Цьому сприяє запровадження системи електронного квитка. Одним із перших міст, яке це зробило, був Тернопіль. Новий 2018 рік у Файному місті розпочався зі страйку перевізників. Пристрасті все ж вляглися. Нині вартість проїзду в маршрутках Тернополя – 5 гривень, у тролейбусах – 4.

Утім, повністю позбавитися «чорної» готівки в громадському транспорті Тернополя поки не вдалося.

А от у Харкові система єдиного електронного квитка так не прижилася. У мерії пояснили: термінали не працюють, бо їх, мовляв, перезавантажують як комп’ютери. А у відповідь на шквал критики чиновники опублікували власну статистику. За перший день у восьми трамваях харків’яни перерізали дроти до валідаторів. Термінали обмальовані і заліплені жуйками, залиті клеєм та з недопалками усередині.

І от у Хмельницькому стартує обіцяний конкурс. В управлінні транспорту розпечатують конверт від єдиного кандидата на впровадження у нашому місті Е-квитка. Він з Одеси, компанія «Герц». Уже на цьому етапі у перевізників та активістів виникає більше запитань, ані ж є відповідей. Як от, коли окупиться обладнання і хто за нього викладатиме готівку із кишень? Словом, великого захвату на обличчях присутніх ми не побачили.

Що ж таке електронний квиток і чому його так не хочуть перевізники? Він дає точну інформацію про те, скільки їде пасажирів, скільки з них пільговики. Завдяки цьому міська влада точно знає, скільки грошей компенсувати за перевезення та чи варто піднімати ціну квитка. Раніше ж гривні за пільговий проїзд відшкодовували за принципом «пальцем у небо».

Компанія із сонячної Одеси, яка подалася на конкурс, обіцяє за власні гроші встановити обладнання та розробити програмне забезпечення. Натомість, хоче 6,5% від прибутку перевізників. Це останніх аж ніяк не влаштовує, інакше доведеться піднімати вартість проїзду до 20 гривень. Схоже на погрозу.

Зараз маємо програму-мінімум: розробити централізоване програмне забезпечення, запустити, відтестувати, подивитися, що це реально працює або ж навпаки. Власне, на час знімання сюжету усі учасники процесу шукали відповіді.