Колючий контраст: як у Хмельницькому вживаються новенькі багатоповерхівки та раритетні «розвалюхи»

860
0

Хмельницький щодня новий.  Відкриття нових торгових центрів, фонтанів, сквериків, будівництво сучасних дитячих та футбольних майданчиків, а ще сила-силенна хмарочосів.  Важко навіть порахувати, скільки усього з’являється у нашому місті, аби його перестали асоціювати із провінцією. Здавалось би, яскраві фасади та різноманітні планування – ось наше омріяне комфортне майбутнє. Проте, псують картинку старі будівлі з тріщинами та оббитими стінами. І якщо одні просто стоять пусткою, то інші викликають страх за здоров’я та життя їхніх мешканців та й простих перехожих. На противагу стереотипам, халупи – прерогатива не лише віддалених мікрорайонів.

Левова частка аварійних будинків офіційно такими не визнані. Деякі навіть приватизовані і давно перестали бути головним болем владців. Ми вирішили з’ясувати, як живеться у «раритетах», та про свої проблеми люди воліють мовчати за закрити дверима.

На одному з подвір’їв чергового будинку  все ж помічаємо чоловіків. Вадим розповідає: живе тут уже більше 30 років та, як пам’ятає, ремонт ці стіни бачили більше чверті століття тому. Однак найбільшою проблемою для нього є опалення.

За ці роки неодноразово  до власників помешкань звертались  й забудовники –  з різними пропозиціями. Та в результаті  сторони зійтись на ціні так й не змогли. Казка із сумним фіналом: скидається на те, що люди через свої надамбіції залишаються біля розбитого корита.

У житлово-комунальному господарстві, в свою чергу, нам розповіли, що частіш за все такі будинки є приватною власністю людей, як ми уже зазначили. Тому зобов’язати їх відремонтувати своє ж житло не мають законного права. Та найгірше те, що хмельничани нерідко таке становище використовують як маніпуляцію.

Врешті, поки одні не можуть скласти собі ціну, інші чекають, доки завалиться саме собою. Сподіваємося, у той момент нікого із людей не буде поруч…