Кривавий четвер: хмельничани пам’ятають Героїв Небесної сотні

507
0

У цей день 4 роки тому на київському Майдані впало небо. Протистояння у активній фазі набуло нових, кривавих барв. Правоохоронці почали стріляти із вогнепальної зброї просто на ураження. Найбільш жорсткі сутички прогриміли на вулиці Інститутській. 20 лютого там загинуло 49 осіб, 157 отримали тілесні ушкодження, 68 – вогнепальні. Загалом, протягом 3 лютневих днів із життя за подолання «диктаторського» режиму Януковича та вільної Незалежної країни  віддали понад 100 революціонерів. Їх назвали Небесною Сотнею. Пам’ять про їх героїзм та відвагу кожен українець має берегти у своїй душі. А у цей день, з року в рік, віддавати окрему шану та подяку.

Покласти квіти та подякувати Небесним Воїнам зранку на міський Майдан  прийшло чимало людей. Серед них як владці, пересічні люди, так і ті, для кого смерті Революції Гідності – особиста трагедія. 4 роки потому люди досі ллють сльози та не можуть повірити, що все це сталося насправді. Світлана Михайлівна працювала разом із Миколою Дзявульським, вчителем географії та біології у Шепетівці. Тоді, на Інститутській куля снайпера поцілила йому прямо у серце.

Окрім нього, серед хмельничан та жителів області до лав Небесної сотні втрапило ще 9-о людей: Сергій Бондарчук зі Старокостянтинова, Олександр Клітинський із села Чернелівці Деражнянського району, Анатолій Корнєєв та Віталій Васільцов із Гаврилівців Кам’янець-Подільського району, Олександр Подригун із  села Залужжя Білогірського району, Дмитро Пагор із Чемеровецького району, Володимир Чаплінський із Нетішина, Артем Мазур та Людмила Шеремет із Хмельницького.

Єдине, що ми можемо зробити уже в пам’ять тих, кого не повернути – це жити. Жити чесно, відповідально, із гордістю за нашу Україну, із гордістю за її найкращих синів та дочок, із вірою та надією на щасливе майбутнє для наших дітей та онуків. Кожен з нас в змозі довести сам собі, що жертва була не даремною. Борітеся – поборете.