Несолодке життя: де взимку зігрітися безхатькам

131
0

Фейрус  – безпритульний. Чоловік –  родом із Баку, та ще 28 років тому життя його привело в Україну. Приїхав на Дніпропетровщину, до міста Кам’янське, тут знайшов своє кохання і одружився. Однак дружина померла, але це, на жаль, не єдине лихо, яке спіткало Фейруса: чолов’яга потрапив до в’язниці, й це повторювалося неодноразово. А як опинився на волі, не маючи жодної близької людини і даху над головою – довелося поневірятися на вулиці. Та зараз він – у міському центрі соціальної підтримки та адаптації, тут йому допомагають відновити документи та знайти роботу.

Заклад існує ще з 2008 року і приймає усіх безхатьків, яким нікуди податися. Є дві чоловічі кімнати та одна жіноча. Умови тут більш ніж пристойні. Кожному надається ліжко-місце, постіль, чистий одяг, одноразове харчування, гаряча вода та тепло. Зустрічаємо тут і Віктора. Чоловік  раніше перебував на реабілітації в соціальному центрі для нарко- та алкозалежних, що у Старокостянтинові, а як видужав – направили сюди.

Працівники центру щочетверга проводять рейди містом – шукають та забирають безпритульних до себе. Тут діє одне «залізне» правило: ніякого алкоголю. Прийшов напідпитку – не приймуть навіть погрітися, а якщо вживав на території закладу  – розірвуть договір.

Безхатченки – люди, що залишилися без власного житла, зв’язків з рідними, можливості соціалізуватися. Більшість з них мають багато пагубних залежностей, що тільки сильніше тягнуть їх «на дно». Проте ставити крапку на них чи закривати очі на їх проблеми не варто. Кожен має право на другий шанс та теплий куток в холодну пору року.