Прихисток для ромів: як живуть та працюють на сміттєзвалищі

829
0

Ні для кого не секрет, що сміттєзвалище – не лише місце для відходів, але й прихисток для ромів. Вони тут – на так званих заробітках; приїхали, як кажуть, із Закарпаття.  Спілкуються не надто відкрито – показуватися на камеру бояться. Останні події зі Львову та Києва, де на таких же, як вони, здійснюють напади – навіть із смертельними наслідками, змушують від усіх незнайомців триматися осторонь.

Нині працюючих тут – близько сотні. Більшість – чоловіки. Прямо на «робочу місці» облаштували й місця для ночівлі. Звели невеличкі хатинки, тут і готують їжу, і відпочивають. Серед усього бачимо і дитячі речі та іграшки. Із будиночків чуємо голоси малечі. Проте на питання, чи є тут малеча, кажуть: на роботу із ними не приїжджають.

Пан Микола є роботодавцем. Ще два роки тому заключив із ними цивільно-трудову угоду, згідно якої ті отримують зарплатню, а їх працедавець платить податки. За дітей сказав одразу: вони тут знаходитись не можуть, хіба на декілька днів заїхати у гості.

Міський голова стверджує: півтора роки тому підіймали питання дітей на сміттєзвалищах і попередили компанії-роботодавці – їх тут бути не повинно. А в разі порушення – організації, що там хазяйнують, будуть покарані.

Працювати та заробляти на життя ромам ніхто не забороняє, навпаки – у нашому місті придумали, як обом сторонам було краще. Та от головне – аби дітей до цієї праці не залучали. Адже головне завдання усієї дітвори – мати щасливе дитинство, здобувати знання та розвиватися. І ні життя на смітнику, ні робота там аж ніяк не відповідають цим поняттям.