Продавати не можна заборонити: які альтернативи пропонують стихійним квіткарям

585
0

Анні Іллівні – 96. За такого поважного віку вона б мала сидіти вдома та насолоджуватись старістю, натомість бабуся, аби заробити на шматок хліба, із лісочкою в руках та двома пакетами живих квітів, котрі з любов’ю вирощує власноруч, щоранку прямує до уже звичного місця у центрі Хмельницького.

Разом із цією бабусею  на так званій алеї квітів, як її прозвали самі продавці, стоїть ще із добрий десяток людей. Усі вони вирощують  рослини на власних обійстях та за символічні кошти продають  хмельничанам.  Та порівняно із щоденними робочими буднями, до котрих звикли продавці, нині тут панує зовсім інший настрій.

Як з’ясувалось, скарги до Національної дружини надійшли від підприємців, котрі торгують у квітковому павільйоні неподалік. Самовільні квіткарі діляться, дивно, що ті підприємці бачать у них якусь конкуренцію. І до слова, за 6 років роботи, кажуть, така ситуація уже не вперше.

Єдиним виходом для продавців є переміщення на ринок, місце на котрому коштує до 7 гривень за день. Як запевняють працівники дружини, вільних точок на ринках міста достатньо, а от зі слів самих продавців ринку – торгівля стане гіршою.

У результаті, хто правий, а хто ні – питання риторичне. Головне і людям, і владі пам’ятати й про закон. А він, хоч і не завжди лояльний, але у нашій країні таки повинен брати гору. Тож владі разом із неофіційними підприємцями варто було б подумати та довести справу до логічного завершення, аби для тих, кому 96, держава була підтримкою, а не гнала їх заробляти копійчину на вулиці.