Депутати ліквідовують школу-інтернат та переходять із партії в партію

1246
0

Кому на курорті сидіти, а кому сесію правити. Під шквальний вітер, блискавку, грім та проливний дощ за вікном, у зеленій залі депутати беруться за роботу. У двері входить новий очільник ОДА. Своє зелене крісло у залі змінює на шкіряне у президії.

Починають із чергових кадрових перестановок ізсередини. Так, у «Аграрній партії» на одного депутата стало менше. Андрій Гордійчук відповідний прапорець на столі має востаннє – сьогодні він вийшов із фракції. До слова, саму партію покинув ще 2 роки тому. Рішення, каже, не спонтанне. Не погоджується із політикою… або ж уже готується «перефарбуватись».

Значну увагу опісля до себе прикував і представник Шепетівщини Микола Дячук. Його депутатське звернення хоч і стосувалося, переважно, рідного краю,  та зачепило чималу кількість проблем в області. Каже, борг району на початку року складав 21 млн. І, хоча, нині зменшився до 12 – це аж ніяк не показник успішного розвитку. Тіньова заробітна плата, необ’єктивне ставлення та відсутність взаємодії із правоохоронцями – усе це створює чималі проблеми для простих людей.

Адже, Шепетівська лікарня, якій от-от виповниться ледь не 150 років, потерпає від недофінансування. Щоправда, про це ми розкажемо Вам окремо уже згодом. А от на самій сесії величезним каменем спотикання стала Соколівська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Припинення діяльності шляхом ліквідації – саме так звучить пропозиція департаменту освіти і науки.

Аргументують, за програмою інклюзивної освіти від Марини Порошенко, у нашій області до 2026 року має залишитися лише 2 подібних заклади по 100 дітей. Та і по суті, навчати буде нікого. Станом на 1 вересня там залишиться 21 дитина та 66 працівників. А уже за 10 км. – Солобковецький реабілітаційно-навчальний центр. Також, діти зможуть вирушити до Ямполя і Голонищево у відповідні школи. Проте, у залі – проти. Не стільки ліквідації, скільки недостатньої підготовки.

До слова, мова йде про понад 3 тис. кВ. м.: приміщення школи, баня, конюшня, 2 їдальні та з десяток гектарів. Як аналогію приводять приклад колишнього приміщення музичного училища імені Заремби. Митці переїхали, а от ласа будівля у центрі Хмельницького пустує.

Тому, врешті-решт, голосують проти. Проте, уже опісля перерви, ситі та у гарному гуморі, а можливо, і подискутувавши поза депутатським столом, повертаються до нього знову. І цього разу, не зважаючи на палкі суперечки, таки кажуть – ліквідації бути. Адже утримання однієї дитини вартує понад 150 тис. на рік, та й в майбутньому мріють про реабілітаційний центр. І на кінець, про те, що ліквідувати не можна залишити. Практично традиційна за останні роки тема – аеропорт. Знову вносять зміни до програми відновлення й розвитку.

До слова, практично днями «Аеропорт Хмельницький» відхилив тендерні пропозиції 2 учасників з поточного ремонту та відновлення злітно-посадкової. 790 тис. пропонували вінничани, і майже 837 тис. грн.. – хмельницька фірма. Проте, у перших не було всіх довідок та низки підтверджуючих документів, а у других – недостатньо бетонозмішувачів.

Тож, доведеться ще і ще чекати, аби омріяного підрядника діждати. І, хтозна, на скільки вистачить терпіння, аби таки знайти «ідеальну пару».