Сорока вірить, що колись полетить: директор аеропорту покликав журналістів на свою «вотчину»

122
0

Так сьогодні виглядає злітно-посадкова смуга нашого аеропорту. Нагадаємо, це після великого ремонту у 12-му році.

Із Валерієм Сорокою ми зустрічаємося на його території вперше. Досі бачилися лише у стінах Білого будинку. На свою «вотчину» новий директор запрошує журналістів ледь не з хлібом-сіллю. Раніше за КПП летовища потрапити було не просто – попередники не вирізнялися гостинністю. Це й не дивно, адже аеропорт радше скидався на руїну та цвинтар для покинутих літаків. Що змінилося? На перший погляд, нічого… Проте, тут стало якось вільніше дихати. Валерій Сорока пояснює: засукав рукава, взявся за косу та разом із бригадою розчистили територію від непрохідних хащів.

Єдине, що просить новий директор у журналістів, це не вживати вислови «СОРОКА МРІЄ» та «МЕР ПООБІЦЯВ». Можливо, для того, щоб не зурочили, бо має таки великі плани на летовище. До прикладу, влітку візьмуться за ремонт зруйнованої злітно-посадкової смуги. І якщо, наголошуємо, ЯКЩО! все вийде, уже восени зможуть приймати літаки вагою до 60 тонн.

Ще один об’єкт, який відремонтують, це КПП. На все про все – 200 тисяч з обласного бюджету.

Адмінбудівля також у занедбаному стані – як ззовні, так і всередині. Від неї просто віє «совком» та депресією. Половина поверхів належить аеропорту, інша закріплена за «Украерорухом».  Нині тривають перемовини, аби це підприємство безкоштовно передало на баланс летовища 37 об’єктів, у тому числі й квадратні метри терміналу.

Досі летовище не лише на замку, а й без води та електрики. Систему опалення взагалі вирізали. Такі от справи.

У 2016 та 17-му році із скарбниці було кинуто фактично на вітер 6 мільйонів гривень – це борги, які із горем навпіл на сьогодні закриті. Що буде далі, сказати насправді важко. Адже усі ми розуміємо, що на одному ентузіазмі далеко не полетиш. Аби відновити роботу стратегічно важливого підприємства, яке роками нищили, потрібен грошовитий інвестор із мільярдами гривень. Ми ж пригадаємо, що обіцяли нам обранці у той чи інший час свого керування.

  • 2012 рік: нардеп Мельниченко у своїй передвиборчій програмі прописав реконструкцію аеропорту.
  • У 15-му році тодішній голова облради Іван Гончар заявляв, що 13 мільйонів із держбюджету направлять на реконструкцію летовища.
  • У 16-му Михайло Загородний вірив, що аеропорт відновить роботу вже впродовж року.
  • У 17-му заступник міністра інфраструктури Лавренюк порадив владі відшукати інвестора.
  • У 18-му році міський голова Симчишин обмовився: можливо, опіку над летовищем візьме місто.

У такій ситуації нам варто залишатися оптимістами… І вірити, що аеропорт площею понад 130 гектарів не пролетить як фанера над Парижем.  І нехай він не повторить показники 90-х (це, між іншим, були кращі часи підприємства), літаки у нас ще приземлятимуться.