“Острів кохання” чи сміття?

656
0

10 гектарів суші посеред міської річки. Майже як надокучлива валіза без ручки. Нікому не треба і шкода викинути. “Острів кохання” помітно постарів. Там давно не блукають закохані пари і давно не ходять романтичні легенди. Ми Вам покажемо, що ж насправді коїться серед старезних дерев.

Сивочолі проскурівчани пам’ятають те, що забули молоді хмельничани.  Надворі були 50-ті. Острів створили люди своїми руками, коли копали водойму. Тоді ж протягли металевий місток. Він проіснував не довго – 10 років. Переправу розібрали через трагічні випадки. Начебто кримінальні авторитети відправили кілька душ на самісіньке дно. А ще тут відпочивали хмельничани, були доріжки, лавочки і ятка з морозивом.

Влітку уплав, взимку – кригою! Нині до цих нетрищ ступає лиш нога п’яниць та наркоманів. Старезні гори відходів та майже столітні сухі дерева. Пройти тут вкрай важко: гнила трава в перемішку з опалим листям. Словом, острів повністю захаращений! Ніякою любов’ю тут і  не пахне. Чому ж тоді він все ще позиціонує себе як “острів кохання”?

У сусіда завжди трава зеленіша. Такі острови є ще у Вінниці та у Тернополі. От тільки близнюки від різних батьків.

Тамтешні оази впорядковані і є візитівкою міста, а наша рідна потребує владної любові. Направду, у 2000-х слуги народу хотіли “сплавити” острів у грошовиті руки. Тоді міський архітектор, якого нещодавно відпустили у вільне плавання, навіть намалював ескізи готелю та мосту. Не судилося. Кажуть, занадто велику ціну “заломили”, що в орендарів бажання відпало.

Нарешті за Богом і владою забутий острів таки згадали. Примусила небайдужа хмельничанка. Вона написала петицію керманичу міста про очищення “серця” нашої річки. За кілька днів петиція набрала 500 голосів, тож міські владці взялися за голову – як занехаяний і “безлюдний” острів причепурити? Як мінімум – приберуть сміття, як максимум – позрізають сухостій. Про щось більше мова не йде.

Непотрібна купа землі посеред міста. Це незаперечний факт! Чи вдасться “слугам народу” зі смітника зробити зелену оазу –навряд! Але було б бажання та гривні.