Військові в науковому форматі: у Прикордонній академії провели науково-практичну конференцію


Військово-науковий збір уже вдев’яте відбувся у Прикордонній академії ім. Б. Хмельницького. Більше 250 учасників обговорювали перспективи розвитку освіти, вдосконалення взаємодії між правоохоронними та військовими формуваннями.

Воєнні події на Сході торкнулися й освіти прикордонників. З початку навчального року в академії з’явилися нові спеціальності.

Окремих викладачів та офіцерів нагородили відзнаками за значні наукові здобутки. А далі перейшли до обговорень. Виступи доповідачів розділили на 7 тематичних секцій.  Учасники вважають такі заходи вкрай необхідними, адже вони стимулюють підвищення рівня знань.

Ось так відбувається не військовий, а мозковий штурм. Адже саме ті знання, що прикордонники-курсанти отримують в академії, потім стануть незамінними на міждержавних рубежах.

Спортсменам – медалі, а тренерам – бюджетні гроші


«Підводні течії» хмельницького дзюдо. У «сухих» кабінетах Управління молоді та спорту «пошепки» заговорили про «мокрі» справи тренера Володимира Повха.  Чоловік з початку 90-х років очолює обласну федерацію. Пригадати історію, яку хотіли замовчати, змусили журналісти. Вони викрили багаторічну схему відмивання бюджетних коштів на спортсменах. Іншими словами, чемпіонам діставалися медалі та квіти, а їхньому керівництву – гроші до кишень. Як виявилося, покарати того, на кого скаржаться, не так просто, бо в офіційних паперах порушень не знайшли.

Олександр Романюк – новий чемпіон України. Це перша велика перемога наших дзюдоїстів на Всеукраїнських змаганнях. Сашку 24. 17 років свого життя присвятив бойовому мистецтву. Нещодавно спортсмен привіз зі столиці титул, та одразу розпочав підготовку до Чемпіонату Європи. З хлопцем ми познайомилися у його рідному залі на тренуванні.

Гіркий присмак перемоги. Вже згодом, коли зал спорожнів, ми дізналися – за спортивними лаштунками чиняться «темні» справи. Як не парадоксально це звучить – на Хмельниччині існує дві федерації дзюдо із дуже схожими назвами. Анатолій Романюк – керівник Хмельницької обласної федерації. Володимир Повх – Федерації дзюдо Хмельницької області. Як так трапилося – історія довга, не спортивна та заплутана.

Ця історія з розряду тих, коли кажуть – скільки вовка не годуй. Федерація дзюдо розкололася на дві окремі частини через корупційний скандал. Анатолій Романюк нам показує відомості. Це доказ того, що Володимир Повх багато років поспіль привласнював державні гроші. Гроші, які мали потрапити до рук спортсменів. Тренер додає: підписи фальшовані, а дзюдоїсти, прізвища яких у документі, не отримали жодної копійки.

Про зловживання, які відбуваються у Федерації, першою заговорила колишня керівниця Управління молоді та спорту Ірина Мерлені. Чиновниця навіть судилася із Федерацією Повха. У телефонній розмові олімпійська чемпіонка зізнається – на Хмельниччині таки діє спортивна мафія. Її теперішній наступник з приставкою “в.о.” Сергій Заєць утримується від подібних гучних заяв, хоча каже – про бізнес на спортсменах чув, але не пійманий – не злодій.

Хто і як заробляє на спортсменах? Схема до сміху проста. Перед змаганнями тренер складає кошторис та список спортсменів. Із ним йде в Управління. Там виділяють кошти. Уже після змагань казначейство перераховує гривні тренеру на банківську картку. А він має їх роздати своїм спортсменам. Звісно, куди йдуть, та чи взагалі доходять гроші за призначенням, одному Богу відому. Цього ніхто не контролює. У чиновницьких кабінетах звикли вірити на чесне тренерське слово. Дуже хочеться вірити, що це не кругова порука.

Про неспортивну поведінку знають навіть у поліції. Там відкрили кримінальне провадження за привласнення державних грошей. Справа вже два роки припадає пилом на Пушкіна і складається враження, що її розкриють не скоро.

Що вражає найбільше. Досі обидві Федерації фінансуються з бюджету. У залі Анатолія Романюка два татамі, придбані за бюджетні гроші, щоденні тренування та спортивні результати. Зал Володимира Повха нам не пощастило побачити на власні очі. Його Федерація прописалася у приміщенні «Колосу». Щойно журналісти з’явилися на порозі – залізні двері зачинилися ізсередини. Від коментарів Володимир Повх відмовився, і усю цю історію називає вигадками. Додамо: за два роки жодного дзюдоїста не викликали до слідчого, а отже потерпілих немає. Єдине, що обіцяють у поліції – провести економічну експертизу. А в управлінні спорту божаться: у НР залишиться працювати лише одна Федерація.

Хмельничани вшанували пам’ять жертв Голодомору


Трагічні сторінки історії. Щороку кожну четверту суботу листопада по всій  Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів.

У Хмельницькому цього жалобного дня установи міста приспустили Державний прапор, обмежили проведення розважальних заходів та частково перекрили  рух транспорту, адже  від Майдану Незалежності центральними вулицями міста скорботна хода зі свічками, квітами та колосками рушила  до меморіалу “Ангел Скорботи”.

Влада, громадськість та духовенство помолилися за жертв Голодоморів та вшанували їх світлу пам’ять хвилиною мовчання.

Глибокий слід, залишений Голодомором 1932-1933 рр. в історії України, накладається на слід від інших трагедій, що випали на долю українського народу у ХХ ст. Громадянська війна і голод 1921-23 років, репресії 1937-1938 років, Друга світова війна, німецька окупація і Голокост, голод повоєнних 1946-1947 років. Проте, якщо взагалі можливо порівняти наслідки багаторазових потрясінь для України, втрати Голодомору не зрівняються ні з чим. Так званий «Закон про 5 колосків» став чи не першим кроком до страшного геноциду. За законом людям фактично було заборонено їсти.

На території від Хмельницької й Житомирської областей і далі на схід України від голоду вимерли мільйони наших людей, мільйони українців.

Хмельничани до пізнього вечора ставили свічки та покладали квіти в жалобі, подумки вшановуючи жертв того страшного часу.

Віддали честь, пошановуючи важку долю наших предків, у прикордонній академії. Захисники кордонів з вогниками в руках  вишикувались у формі жалобної свічки.

Хмельничани згадували ті трагічні моменти з життя українців та молились. Молились про те, щоб історія нашої країни відтепер писала лише позитивні рядки.

У гості до хмельницького міського голови: п’ятикласники спробували себе у ролі депутатів


Скільки депутатів у міській раді, хто очолював наше місто раніше та де сидить градоначальник? На ці та інші питання юним хмельничанам відповіли у самих стінах Хмельницької мерії. Учні 5 класу навідались у гості до найголовнішої державної установи нашого міста.

Спершу школярі пройшлися коридорами міської ради, звернули увагу на славнозвісну відзнаку від Фреймут, а потім завітали до зали, де вершиться доля Хмельницького – сесійної.

Кожен зміг відчути себе депутатом, а двоє найсміливіших навіть виступили з промовою біля трибуни. Так, однокласники обирали собі міського голову цього дня.

У крісло міського голови вдалося сісти 10-річному Валерію.

Загалом, 29 маленьких хмельничан завітали до міської ради цього дня. І половина із них уже впевнено говорить – радо піде в депутати заради блага рідного міста.

Про дорослі серйозні речі із дитячою цікавістю та натхненням. Певні, така робота прив’є любов малечі до Хмельницького та залишиться яскравою згадкою про дитячі роки. У майбутньому до такої освітньої діяльності залучать 6-7 класи та студентство.

Титул чемпіона здобуто: 24-річний хмельничанин переміг на всеукраїнських змаганнях з дзюдо


Крізь падіння і травми – до чемпіона України. Олександру Романюку 24, і він не уявляє свого життя без дзюдо. Впродовж 17-ти років хлопець вдосконалює  бойові вміння,  випробовує сили на змаганнях та бореться із кремезними суперниками. Олександр пройшов нелегкий шлях, і от нарешті здобув довгоочікуваний титул… Він – перший чемпіон України з дзюдо у Хмельницькій області.

Головне – бачити ціль. Багатогодинні тренування, режим прийому їжі та здоровий сон. Заради своєї мрії Олександр щоденно «виточував» бойові прийоми та ледь не жив у залі дзюдо. Тренер спортсмена зізнається: готувалися до перемоги за власною методикою, втім, усі секрети розкривати не можуть.

Пані Оксана була першою, хто познайомився із 7-річним Сашком. Ще тоді вона помітила у маленькому хлопчику величезний потенціал. Вкладала в майбутнього чемпіона чимало сил та знань… та вірила – Олександр її не підведе.

Японське бойове мистецтво набуває все більшої популярності. У Хмельницькому беззбройною боротьбою займаються як хлопці, так і дівчата. Спортсмени виїжджають на різноманітні змагання, і досить часто на їхньому шляху постає проблема фінансування. Не рідко батькам юних дзюдоїстів доводиться витрачати власні кошти на той чи інший чемпіонат.

І нехай Олександр Романюк став чемпіоном України – на досягнутому зупинятися не збирається. Вже починає підготовку до Чемпіонату Європи. А далі планує і на Чемпіонат Світу потрапити. Ми ж бажаємо бойових успіхів титулованому спортсмену.

Про статки – відкрито: як можновладці здивували українців своєю заможністю


Трильйон грошей, особисті церкви, колекції антикваріату і навіть мощі святих. «Бідні» можновладці показали свої багатства. Всього подано понад 120 тисяч електронних декларацій. Але найпильніша увага – до звіту Петра Порошенка та нардепів.

Отже, Петро Порошенко володіє сотнею компаній в Україні, Росії, Польщі, Іспанії, на Кіпрі, в Угорщині, Литві, Британських Віргінських островах та у Нідерландах. Одним словом, Петро Порошенко – дуже багата людина, мільйонер. І хоча під час президентської кампанії він пообіцяв продати бізнес, як того вимагає закон, досі цього не зробив. А от лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко живе на одну зарплату, а основний дохід у сім’ю приносить її чоловік Олександр Тимошенко.

Журналісти взяли і порахували гроші, які вірою та правдою заробили народні обранці від Хмельниччини. На руках у 8 родин майже 5 мільйонів доларів, більше 2 мільйонів євро та 39 мільйонів гривень.

І не лише цим багаті… Рейтинг найзаможніших нардепів від Хмельниччини очолив Олександр Герега. Обранець задекларував 34 земельні ділянки. Має народний депутат і будинок в Іспанії. А ще 10 підприємств на Кіпрі та Британських островах. Два будинки та три квартири в столиці. Його дружина Галина задекларувала коштовності, годинники, шуби та картини. Подружжя їздить на БМВ та Порше.

Андрій Шинькович живе не на таку широку ногу та подав значно скромнішу декларацію. Він має 3 квартири. Щодо автопарку, то це «Mitsubishi Pagero Sport» та «Volkswagen Golf» у нього, «Toyota Corolla» в дружини Аліни. Ну а гроші – всі в голови сімейства. 255 тисяч доларів, 540 тисяч гривень і 3000 євро.

Віктор Бондар справжній поціновувач мистецтва, годинників та доларів. Віктор разом з дружиною Аллою задекларували 12 колекцій картин різних художників, а кількість усіх творів сягає восьми десятків. Ще й мають колекцію ікон. У нардепа є 9 наручних годинників, усі вони інкрустовані дорогоцінним камінням. Зберігає Віктор 400 тисяч гривень у банку. А ось решту грошей – «ховає під матрацом».

Ще один народний депутат Олександр Ксенджук має мільйон “на руках”, 2 мільйони гривень обранець вклав у дорогоцінні метали. Також записав до декларації 4 легковики та 2 вантажівки.

Сергій Лабазюк також не бідує. Нардеп записав до декларації 11 компаній. Будинки у Розшоші, Хмельницькому та оздоровчий комплекс у Конча-Заспі. Разом із дружиною їздять на Мерседесі, БМВ та Лендж Ровері.

Роман Мацола у банках зберігає 7 мільйонів гривень. Натомість 460 тисяч доларів США задекларував як готівкові гроші. В народного депутата є квартира у Львові та земельна ділянка.

Колишній міський голова Сергій Мельник геть виглядає бідняком на фоні своїх заможних колег. Живе він із зарплатні, має земельну ділянку у рідному селі Маломолинці та квартиру. А от його дружина володіє недобудованим будинком та є власником двох базарів на “товкучці”.

І врешті Володимир Мельниченко. У народного депутата 2 будинки, 5 квартир у столиці та 5 у Кам’янці. А ще 17 земельних ділянок. Його автопарк також вражає. Це «Land Cruiser», 3 автобуси, причіп, «Тойоти», оформлені на маму, ще є «Шевроле» та «Лексус» дружини, «Audi Q5» та катер доньки.

Українці змогли нарешті побачити чітку картину того, як живуть “нещасні і бідні” чиновники і політики, які на кожних виборах ревно доводять свою безкорисливість і бажання допомогти людям. Навряд чи когось притягнуть до кримінальної відповідальності. Та, по-перше, західні партнери України знатимуть, з ким мають справу. По-друге, це стане предметом тиску для посилення боротьби з корупцією. Якщо цього разу до кримінальної відповідальності притягнути буде складно, то в ГПУ та НАБУ повинні “взяти на мушку” всіх, хто живе явно не на одну зарплату.

Найвище, найбільше, найдавніше – Харків очима туриста


Понад 13 годин потягом, 10 годин авто та приблизно 155 годин на своїх двох. Від Хмельницького до Харкова 765 км майже через півкраїни. Подолати Дніпро, аби побачити першу столицю України – з 1919 до 1934. На сьогодні місту офіційно 362, проте розвинене воно не по рокам. За рівнем освіти і науки Харківські ВИШі вважаються одними з найкращих у країні.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна заснований у 1804, є другим за віком в Україні опісля ЛНУ Франка. Окрім того, пишається місто і своїми хмарочосами, що у свій час були шедеврами архітектури. Так, першу радянську 13-поверхову споруду звели саме тут.

Місцевий майдан у часи революції Гідності теж заполонили люди, а згодом і приймали участь у сутичках. Всі містяни добре пам’ятають тутешню «російську весну» та спробу оголосити бойовиками Харківську Народну Республіку. 2 роки тому терористи увірвалися в Харківську ОДА, зняли український прапор і вивісили триколор. Влада у місті двічі переходила з рук у руки. Проте, вінницькі спецпризначенці відбороли волю і не дали сепаратистам провести референдум.

До слова, майдан Свободи – не просто площа, де відбороли волю. Це – ще одна гордість міста.

Площею майже 12 гектарів входить до 15-и найбільших майданів світу. До 28 вересня 2014 тут також “красувався” Ленін, але згодом успішно “накивав п’ятами”. Проте, за ним сумувати не слід – краще звернути увагу на пам’ятник Тарасові Шевченку перед входом у однойменний сад. Висотою у 16,5 метрів. Біля його підніжжя, виготовлені із сірого лабрадору, герої творів Кобзаря. Сам постамент є одним із найпомпезніших пам’ятників поету у світі.

Окрім того, Харків був однією із сторін, які приймали євро- 2012. У місті відбулося 3 футбольні матчі.

Місто пишається своєю ошатною набережною, трикутником соборів, українським діснейлендом у парку Горького та справжнім звіринцем із понад 7000 тварин. А ще тут навіть восени діють різнокольорові фонтани. Проте, аби побачити на власні очі всю ошатність Харкова, потрібно провести у місті явно більше, ніж один день.

І полетіли “мантії”: хто сяде у пусті крісла суддів?


Парад суддів. За рішенням Верховної Ради звільнили 8 працівників Феміди на Хмельниччині. А у зв’язку з реформою,  зі своїми мантіями та кріслами попрощалися 18 кадрів Апеляційного суду. Тепер маємо нового голову та секретарів. На прес-конференції їх представили журналістам та розповіли про досить критичну ситуацію на «ниві справедливості».

Слухається справа про кадрові зміни. Хмельницький апеляційний суд збіднів на 18 працівників, у зв’язку з реформою. Якщо коротко, Верховний суд України ліквідовують і служителі вищих інстанцій Феміди масово прощаються зі своїми мантіями. Тож і у нас зміна керівництва: новий керманич апеляційної інстанції Анатолій Марцинкевич.

Народився в селі Соколівка Ярмолинецького району. Член Ради суддів України. З 1998 – суддя Хмельницького апеляційного суду.  2011 р. обраний секретарем Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Але є одне «але». До цієї біографії потрібно додати й те, що Анатолій Марцинкевич потрапляє під люстрацію. Саме за членство у Кваліфікаційній комісії суддів за часів Януковича. Новообраний голова вважає це безпідставним, але в разі чого – готовий скласти повноваження.

Якщо говорити про біографію, то з подробицями. Новопризначеному судді-секретареві  з розгляду цивільних справ свого часу довелося пройти крізь “коридор ганьби”. Однак зараз Олег Ярмолюк із нової сторінки розпочинає свою роботу.

Суддею–секретарем з розгляду кримінальних справ став  Сергій Болотін. А заступником голови Апеляційного суду призначили Інну П’єнту. Вона у цій системі вже більше 10 років. Каже: без 18 суддів, які покинули свої посади, тепер буде вкрай важко.

Справді, зараз виникає суддівський колапс, адже кадрів не вистачає. Коли і ким замінять звільнених працівників – ще невідомо. Тепер же на тих, хто залишився, впаде подвійне навантаження.

Перезавантаження суддівської системи розпочалося, а от про навантаження ніхто не подумав. Але, як з’ясувалося, в області низький рівень оскарження громадянами рішень суду, отже, довіра людей, за словами служителів Феміди, таки є. Можливо, це допоможе працівникам апеляційної інстанції. Тож нехай живе суд, найгуманніший суд у світі!

Активний початок святкування Дня міста – міські змагання з велоспорту


Хмельницький починає святкування Дня міста спортивно. Так, дороги на околиці звільнили для велосипедів. Напередодні знаменної дати провели юнацькі професійні змагання на двоколісних. Трасу в напрямку аеропорту заполонили юнаки та дівчата від 6 років.

Вероніку Шульц у віці 6 років на велосипед посадили подружки. А з 2010 дівчина почала займатися цим професійно. Нині вона – член збірної команди України, багаторазовий переможець та призер всеукраїнських змагань. Цьогоріч навіть виступала у складі нашої збірної на чемпіонаті Європи у Франції.

Як розповідає тренер дівчини, його вихованці дуже часто навіть не знають, як підступити до двоколісного. Проте наполегливість дає свої плоди.

Нині команда бере участь у міських змаганнях з велоспорту. Владці дали настанову – до Дня міста визначити кращих з кращих. Так, на трасі поблизу міського аеропорту перекрили дороги для автівок і запустили туди юних спортсменів.

 

Траса для різних вікових категорій становить від 4 до 10 км у змаганнях на час, у колективній гонці маршрут простягатиметься від 15  до 40 км.

 

Загалом, поборотися за призові місця приїхали більше вісімдесяти юних хлопців та дівчат. Вікова категорія – від 6 і до 16 років. Також, не знехтували запрошеннями й команди із сусідніх областей – Вінниці та Тернополя.

Самі спортсмени налаштовані позитивно і певні: крізь терни таки можна дістати до зірок, а натиснувши на педалі – ще й  перетнути фініш першими. І в подальшому – не тільки у Хмельницькому.