По-сусідськи на каву до ZIKу

По-сусідськи на каву до ZIKу

306
0

Телеканал ZIK відкрив студію в Києві й сьогодні вдало позиціонує себе як загальнонаціональний мовник. 33 вирушив у гості до колег-телевізійників, аби вивідати секрети успіху. А вони аж надто прості.

Тож, що вразило найбільше – щирість, простота і надзвичайна любов до глядача. Наші колеги не вважають, що будь-який телеканал (будь-яке ЗМІ, та й будь-хто) повинен бути цікавий усім. Оця руїна, яку ми маємо зараз, є наслідком страшної хвороби, яка називається «догоджання». На це хворіли і політики, й журналісти, й чиновники, і громадський сектор.

Тепер – час особистостей, індивідуальностей, персоналій. Журналісти мають перестати шукати оту сіреньку, середньостатистичну «цікавинку» для якомога більшої кількості глядачів. Бо це закінчується примітивізацією. Саме ця хвороба призвела до того, що нині розумна людина відкрито зневажає телевізор. І правильно робить. За останні 20 років ми перетворили телебачення в розвагу. І навіть доленосні політичні розмови в студіях сприймаються суто як віртуальні бої на камеру. Тому вся тележурналістика опинилася на краю прірви. Треба відчайдушно рятувати саму себе й повертати сенс на блакитні екрани, по той бік яких сидить не дурень, якого треба розсмішити чи відволікти, а розумна людина, яка має свою думку і готова вислухати іншу.

Бути собою – це зараз найбільша розкіш. Тому на телеканалі не збираюся позбуватися своєї «львівськості» чи переходити на російську мову, аби бути «своїм» для східноукраїнського глядача. ZIK прагне принести на національний рівень свою регіональну самобутність. Просто стати київським каналом без збереження свого західноукраїнського колориту – значить стати ніяким. Це  головний виклик.

А ще ми їли шоколад, пили запашну каву та довго гуляли величезним старовинним Львовом.

Автор: Ірина Поліщук